Міжнародно-правові стандарти екологічних обов’язків людини і громадянина
У статті досліджуються міжнародно-правові стандарти становлення екологічних обов’язків людини і громадянина. Розглядається еволюція формування системи екологічних прав та обов’язків у міжнародному праві, яка відбувалася поетапно протягом декількох десятиліть. Особлива увага приділяється аналізу клю...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-01-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320648 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті досліджуються міжнародно-правові стандарти становлення екологічних обов’язків людини і громадянина. Розглядається еволюція формування системи екологічних прав та обов’язків у міжнародному праві, яка відбувалася поетапно протягом декількох десятиліть. Особлива увага приділяється аналізу ключових міжнародних документів, що заклали основу екологічних прав та обов’язків: Стокгольмської декларації 1972 року, Декларації Ріо-де-Жанейро 1992 року та Орхуської конвенції 1998 року.
Автор детально аналізує універсальні та регіональні міжнародні договори у сфері захисту навколишнього природного середовища, зокрема Конвенцію ООН про охорону біологічного різноманіття, Боннську конвенцію, Конвенцію CITES, Бернську та Рамсарську конвенції. Значна увага приділяється дослідженню конституційного закріплення екологічних обов’язків у різних європейських країнах.
На основі аналізу конституційних положень іноземних держав автор виділяє п’ять основних моделей закріплення екологічних обов’язків громадян: загальна констатація обов’язку охорони навколишнього середовища; вказівка на екологічні обов’язки в контексті права власності; розширене викладення екологічних обов’язків як похідних від екологічних прав; поєднаний підхід; розширене викладення екологічних обов’язків без прив’язки до екологічних прав.
Додатково виокремлюються дві конституційні моделі встановлення екологічних обов’язків – пасивна та активна. Пасивна модель передбачає утримання від дій, які завдають шкоду довкіллю, та може реалізовуватися у двох варіантах: як елемент правового статусу власника майна або як самостійний екологічний обов’язок громадян.
У висновках підкреслюється унікальність інституту екологічних обов’язків як цілісного правового утворення та акцентується увага на відносно пізньому (друга половина ХХ століття) визнанні екологічних прав та обов’язків у системі прав людини і громадянина, що відбулося спочатку на міжнародному рівні, а згодом було імплементовано у національні законодавства.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |