Проблеми визначення суб’єкта невиконання вироку суду

У статті автор наголошує на тому, що в Україні невиконання судових рішень є наразі системною проблемою, що несумісне з правом на справедливий суд, передбаченим ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи позицію Верховного Суду, зроблено висновок, що крім...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Main Author: S. A. Krushynskyi
Format: Article
Language:English
Published: State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University». 2025-01-01
Series:Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право
Subjects:
Online Access:http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/321070
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Description
Summary:У статті автор наголошує на тому, що в Україні невиконання судових рішень є наразі системною проблемою, що несумісне з правом на справедливий суд, передбаченим ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи позицію Верховного Суду, зроблено висновок, що крім загальних обов’язкових ознак (статус фізичної особи, осудність, вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність) суб’єкту невиконання вироку суду притаманна і обов’язкова спеціальна ознака – наявність в особи обов’язку і реальної можливості виконати цей вирок суду. Критикується науковий підхід і судова практика щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення відповідним вироком суду, оскільки КК України, містить й інші кримінально-правові заборони, спрямовані на забезпечення реалізації ухвалених судами вироків – це ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі, умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості. За правилами подолання конкуренції загальної і спеціальних норм закону про кримінальну відповідальність застосовуватись у цьому випадку повинна саме спеціальна норма. Автор доводить, що залежно від обставин такі діяння особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення вироком суду, можуть бути кваліфіковані за ст.ст. 389, 389-1, 390, 390-1 КК України. Суб’єктами невиконання вироку суду можуть бути службові особи відповідних органів (установ), на які покладено обов’язок виконати вирок суду. Ознаки спеціального суб’єкта законодавець використовує також для диференціації кримінальної відповідальності, передбачаючи їх як кваліфікуючі ознаки – вчинення таких діянь службовою особою, службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 382 КК України. Підтримується думка про зміну терміну «особа, раніше судима за злочин, передбачений цією статтею», вжитого законодавцем у ч. 3 ст. 382 КК України, на термін «особа, що має судимість за злочин, передбачений цією статтею».
ISSN:2307-3322
2664-6153