Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людини

В результаті дослідження практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) було встановлено, що загалом практика ЄСПЛ демонструє його обережний підхід до заходів позитивної дискримінації як до питання, яке є дискусійним, неоднозначним, і таким, що в певній мірі суперечить основоположному принципу ун...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Main Author: B. V. Malyshev
Format: Article
Language:English
Published: State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University». 2025-01-01
Series:Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право
Subjects:
Online Access:http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320052
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
_version_ 1832543675892105216
author B. V. Malyshev
author_facet B. V. Malyshev
author_sort B. V. Malyshev
collection DOAJ
description В результаті дослідження практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) було встановлено, що загалом практика ЄСПЛ демонструє його обережний підхід до заходів позитивної дискримінації як до питання, яке є дискусійним, неоднозначним, і таким, що в певній мірі суперечить основоположному принципу універсальності прав людини. Цим зумовлюється те, що ЄСПЛ розглядає заходи позитивної дискримінації передусім в якості розсуду національних урядів, а не як окремого об’єкту захисту з боку ЄСПЛ. Практика ЄСПЛ у питаннях позитивної дискримінації базується на намаганні знайти баланс між досягненням соціальної справедливості та недопущенням нових форм дискримінації. Суд визнає важливість заходів позитивної дискримінації для виправлення несправедливості чи обмежень, які обумовлені об’єктивною уразливістю становища певних категорій населення або які мали місце у минулому стосовно певних категорій суспільства. Але водночас ЄСПЛ підкреслює, що ці заходи мають бути пропорційними і не повинні порушувати права інших осіб. Позитивна дискримінація в контексті практики ЄСПЛ є виправданою лише тоді, коли її застосування відповідає принципам правової визначеності та рівності, а також коли вона є необхідною для забезпечення загального блага. ЄСПЛ визнає необхідність використання позитивної дискримінації в конкретних ситуаціях для коригування соціальної нерівності і забезпечення рівноправності в різних сферах життя. Рішення ЄСПЛ по справі Thlimmenos v. Greece (2000) відкрило шлях до більш детального тлумачення дискримінації, визнавши, що формальна рівність не обов’язково веде до рівності по суті. Однак ЄСПЛ зберігає певні обмеження щодо заходів позитивної дискримінації. Такі заходи повинні бути тимчасовими, пропорційними, і не повинні призводити до необґрунтованих привілеїв групам населення. Позитивна дискримінація повинна служити засобом досягнення реальної рівності, а не закріплення відмінностей. У своїй практиці ЄСПЛ визначає межі позитивної дискримінації за низкою критеріїв: 1) Легітимна мета: Чи спрямовані заходи на досягнення суспільно важливої мети?; 2) Пропорційність: Чи не є ці заходи надмірними щодо осіб, які не входять до групи, що отримує переваги?; 3) Необхідність у демократичному суспільстві: Чи є позитивна дискримінація єдиним способом досягнення мети? Таким чином, практика ЄСПЛ демонструє, що позитивна дискримінація може бути виправданою та необхідною для забезпечення принципу рівності серед всіх осіб, адже фактична нерівність може вимагати застосування спеціальних заходів (позитивних дій) на користь вразливих груп населення, які зазнають дискримінації або перебували у пригніченому стані у минулому.
format Article
id doaj-art-e3fc084ca4b243589ac85c5a19ea01f6
institution Kabale University
issn 2307-3322
2664-6153
language English
publishDate 2025-01-01
publisher State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
record_format Article
series Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право
spelling doaj-art-e3fc084ca4b243589ac85c5a19ea01f62025-02-03T11:36:04ZengState Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право2307-33222664-61532025-01-0118610.24144/2307-3322.2024.86.1.12Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людиниB. V. Malyshev0доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та історії права і держави Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка В результаті дослідження практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) було встановлено, що загалом практика ЄСПЛ демонструє його обережний підхід до заходів позитивної дискримінації як до питання, яке є дискусійним, неоднозначним, і таким, що в певній мірі суперечить основоположному принципу універсальності прав людини. Цим зумовлюється те, що ЄСПЛ розглядає заходи позитивної дискримінації передусім в якості розсуду національних урядів, а не як окремого об’єкту захисту з боку ЄСПЛ. Практика ЄСПЛ у питаннях позитивної дискримінації базується на намаганні знайти баланс між досягненням соціальної справедливості та недопущенням нових форм дискримінації. Суд визнає важливість заходів позитивної дискримінації для виправлення несправедливості чи обмежень, які обумовлені об’єктивною уразливістю становища певних категорій населення або які мали місце у минулому стосовно певних категорій суспільства. Але водночас ЄСПЛ підкреслює, що ці заходи мають бути пропорційними і не повинні порушувати права інших осіб. Позитивна дискримінація в контексті практики ЄСПЛ є виправданою лише тоді, коли її застосування відповідає принципам правової визначеності та рівності, а також коли вона є необхідною для забезпечення загального блага. ЄСПЛ визнає необхідність використання позитивної дискримінації в конкретних ситуаціях для коригування соціальної нерівності і забезпечення рівноправності в різних сферах життя. Рішення ЄСПЛ по справі Thlimmenos v. Greece (2000) відкрило шлях до більш детального тлумачення дискримінації, визнавши, що формальна рівність не обов’язково веде до рівності по суті. Однак ЄСПЛ зберігає певні обмеження щодо заходів позитивної дискримінації. Такі заходи повинні бути тимчасовими, пропорційними, і не повинні призводити до необґрунтованих привілеїв групам населення. Позитивна дискримінація повинна служити засобом досягнення реальної рівності, а не закріплення відмінностей. У своїй практиці ЄСПЛ визначає межі позитивної дискримінації за низкою критеріїв: 1) Легітимна мета: Чи спрямовані заходи на досягнення суспільно важливої мети?; 2) Пропорційність: Чи не є ці заходи надмірними щодо осіб, які не входять до групи, що отримує переваги?; 3) Необхідність у демократичному суспільстві: Чи є позитивна дискримінація єдиним способом досягнення мети? Таким чином, практика ЄСПЛ демонструє, що позитивна дискримінація може бути виправданою та необхідною для забезпечення принципу рівності серед всіх осіб, адже фактична нерівність може вимагати застосування спеціальних заходів (позитивних дій) на користь вразливих груп населення, які зазнають дискримінації або перебували у пригніченому стані у минулому. http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320052права людинирівністьпозитивна дискримінаціяпрактика Європейського суду з прав людини
spellingShingle B. V. Malyshev
Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людини
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право
права людини
рівність
позитивна дискримінація
практика Європейського суду з прав людини
title Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людини
title_full Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людини
title_fullStr Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людини
title_full_unstemmed Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людини
title_short Позитивна дискримінація у практиці Європейського суду з прав людини
title_sort позитивна дискримінація у практиці європейського суду з прав людини
topic права людини
рівність
позитивна дискримінація
практика Європейського суду з прав людини
url http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320052
work_keys_str_mv AT bvmalyshev pozitivnadiskrimínacíâuprakticíêvropejsʹkogosuduzpravlûdini