Жіночий вимір травматичного досвіду в ліриці К. Калитко
Дослідження особливостей висвітлення феномену травми в художній літературі на сьогодні характеризуються актуальністю, що зумовлене не лише викликами воєнного часу, але й соціокультурними трансформаціями українського суспільства. Ключовим аспектом цієї трансформації є зростання рівня готовності публ...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | deu |
| Published: |
Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University
2025-06-01
|
| Series: | Lìteraturnij Proces: Metodologìâ, Ìmena, Tendencìï |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://litp.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/648 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Дослідження особливостей висвітлення феномену травми в художній літературі на сьогодні характеризуються актуальністю, що зумовлене не лише викликами воєнного часу, але й соціокультурними трансформаціями українського суспільства. Ключовим аспектом цієї трансформації є зростання рівня готовності публічно проговорювати важкі, незручні теми в цілому і зокрема – тему жіночого травматичного досвіду, рівень оприявнення якої прямо залежить від особливостей організації суспільства, яке досі залишається структурованим згідно з патріархальними ціннісними установками.
Зважаючи на здатність літератури бути не лише проєкцією, але й каталізатором соціокультурних процесів, вважаємо за потрібне проаналізувати провідні мотиви віршів К. Калитко зі збірок «Орден мовчальниць» і «Нас тут ніхто не знає, і ми — нікого», адже у цих творах досить вичерпно розкриті проблеми постколоніального спадку та гендерної нерівності, що досі побутують у показово демократичному суспільстві.
Актуальність розвідки зумовлена необхідністю розкриття в поезіях К. Калитко проблематики травми з жіночої феміністичної перспективи — на противагу патріархальній, для якої є характерним упередження до вцілілої та її звинувачення в скоєному іншою людиною, що, своєю чергою, виправдовує кривдника. Подібні практики подвійних стандартів, засудження та звинувачення жінки досить прозоро відображають імперські колоніальні практики щодо підкорення іншого, поневолення, руйнування його ідентичності та відбирання можливості говорити і свідчити про себе.
Предметом нашого дослідження є поетикальні стратегії висвітлення травматичного жіночого досвіду в ліриці К. Калитко. Методологія дослідження являє собою поєднання гендерної, екзистенційної та феміністичної критики, антиколоніальних студій, студій травми і пам’яті, міфопоетичного аналізу та архетипної критики, герменевтичного підходу та рецептивної естетики.
Під час дослідження було проаналізовано образну, символічну, локативну, смислову складову поезій К. Калитко, акцентовано на провідних мотивах та ідеях, подано інтерпретацію образів ліричних героїв відповідно до смислової наповненості поезій. Ця розвідка доповнює інші дослідження, що стосувалися висвітлення поетикальних аспектів жіночого досвіду в творчості К. Калитко. Новизна полягає в тому, що вперше синтезовано методології гендерної, екзистенційної, антиколоніальної, міфопоетичної, архетипної критик, залучено результати досліджень зі сфери медицини та психотерапії, що дає змогу комплексно простежити специфіку реалізації мотивів травми й пам’яті в обраних для аналізу творах, поєднано оптики літературознавчої, психотерапевтичної, та соціологічної дисциплін, структурного психоаналізу та нейронауки, подано свій підхід до інтерпретації художніх текстів. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні тематики травми і пам’яті в прозовому й перекладацькому доробку К. Калитко, а також — у більш глибокому дослідженні теми національної пам’яті та історії в поезіях авторки.
|
|---|---|
| ISSN: | 2311-2433 2412-2475 |