Правові питання використання геостаціонарної орбіти: між національними інтересами та міжнародним космічним правом
Стаття присвячена дослідженню правових питань використання геостаціонарної орбіти (ГСО) у контексті національних інтересів та міжнародного космічного права. ГСО є дефіцитним природним ресурсом, що має вкрай важливе значення для розміщення телекомунікаційних, метрологічних, навігаційних космічних ап...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-01-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/321410 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Стаття присвячена дослідженню правових питань використання геостаціонарної орбіти (ГСО) у контексті національних інтересів та міжнародного космічного права. ГСО є дефіцитним природним ресурсом, що має вкрай важливе значення для розміщення телекомунікаційних, метрологічних, навігаційних космічних апаратів, а також розв’язання наукових і військових завдань. Через обмеженість геостаціонарних позицій, використання орбіти є предметом міжнародної конкуренції, що потребує ефективного правового регулювання для забезпечення справедливого до неї доступу та усунення потенційних міждержавних конфліктів.
Відзначена правотворча діяльність Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ), який відповідає за розподіл геостаціонарних сегментів, необхідних для функціонування космічних апаратів. Механізм розподілу обмежених природних ресурсів між державами передбачає застосування МСЕ таких додаткових критеріїв як тип та геопросторове відношення території певної держави. Окреслено правові наслідки ухваленої Боготської декларації, відповідно до якої ГСО розглядається як природний ресурс, що не є частиною космічного простору. Особливу увагу приділено нормам конституційного права Колумбії та Еквадору, що передбачають реалізацію абсолютного та виключного суверенітету цих держав щодо сегментів орбіти геостаціонарних супутників, які відповідають їхнім територіям.
Установлено, що регулювання геостаціонарних відносин на внутрішньодержавному рівні породжує низку правових питань щодо співвідношення національних інтересів і міжнародних зобов’язань держав у сфері використання орбітальних ресурсів.
Визначено, що конституційно-правове визнання сегментів ГСО частиною території окремих екваторіальних держав демонструє суттєві відхилення від усталених норм і принципів міжнародного космічного права. Підкреслюється необхідність модернізації міжнародного космічного права – формування нових міжнародно-правових конструкцій, спрямованих на вдосконалення інструментів, що забезпечують справедливий і ефективний розподіл компонентів орбіти геостаціонарних супутників.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |