Історія становлення та розвитку пред’явлення для впізнання як способу отримання доказів у кримінальному провадженні
У науковій статті розглянуто процес утворення і трансформації інституту пред’явлення для впізнання в кримінальному процесі, його місця серед слідчих (розшукових) дій. Підкреслюється, що в історичному аспекті пред’явлення для впізнання було нерозривно пов’язано з допитом. Зокрема, відзначається, що...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-01-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/321169 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У науковій статті розглянуто процес утворення і трансформації інституту пред’явлення для впізнання в кримінальному процесі, його місця серед слідчих (розшукових) дій. Підкреслюється, що в історичному аспекті пред’явлення для впізнання було нерозривно пов’язано з допитом. Зокрема, відзначається, що спочатку пред’явлення для впізнання розглядалося як складова частина допиту, але з часом було усвідомлено, що дана процедура виходить за його межі і повинна розглядатися як окрема слідча дія. Підставою для цього було встановлення того, що сутність впізнання полягає в ідентифікації певного об’єкта за уявним образом, який утворився в пам’яті людини у зв’язку з розслідуваною подією. Таким чином пред’явлення для впізнання сформувалося як різновид слідчої (розшукової) дії, спрямованої на безпосереднє використання в доказуванні образів в пам’яті людини, яка сприймала подію кримінального правопорушення та окремі об’єкти. Його метою є встановлення того, що об’єкт, виявлений під час розслідування (людина, річ, труп), є тим самим, який був задіяний у механізмі вчинення кримінального правопорушення, що є прямим доказом у кримінальному провадженні.
Звертається увага, що в чинному КПК України містяться норми, які регулюють пред’явлення для впізнання окремих об’єктів: особи (ст. 228); речей (ст. 229); трупа (ст. 230). Але при цьому норми статей 228-231 КПК України містять у різному викладі обов’язкові вимоги щодо підготовки до проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Зокрема, вони різняться в залежності від об’єкту впізнання. До того ж одним із проблемних питань, що потребує наукового дослідження, є питання щодо співвідношення процесуальної процедури пред’явлення для впізнання з тактичними особливостями проведення цієї слідчої (розшукової) дії.
На підставі проведеного історичного аналізу надається визначення поняття пред’явлення для впізнання, як слідчої (розшукової) дії, яка полягає в ідентифікації пред’явленого об’єкта (людини, речі, трупа) за уявним образом, що зберігся в пам’яті певної особи.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |