Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу
Стаття присвячена аналізу історично-правових передумов набуття Україною без’ядерного статусу. У статті досліджені етапи відмови України від використання ядерної зброї у політичних і військових цілях. Зокрема, авторами зазначено, що після набуття незалежності наша держава стала третьою в світі за по...
Saved in:
Main Authors: | , , |
---|---|
Format: | Article |
Language: | English |
Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-01-01
|
Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
Subjects: | |
Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320647 |
Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
_version_ | 1832543455061999616 |
---|---|
author | T. G. Kovalchuk G. I. Balyuk Y. P. Pakholok |
author_facet | T. G. Kovalchuk G. I. Balyuk Y. P. Pakholok |
author_sort | T. G. Kovalchuk |
collection | DOAJ |
description |
Стаття присвячена аналізу історично-правових передумов набуття Україною без’ядерного статусу. У статті досліджені етапи відмови України від використання ядерної зброї у політичних і військових цілях. Зокрема, авторами зазначено, що після набуття незалежності наша держава стала третьою в світі за потужністю свого ядерного потенціалу після США та росії. Україна як новостворена держава в силу історичних обставин отримала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Разом із цим, авторами зазначається, що Україна не поспішала наслідувати приклад своїх вчорашніх республік-побратимів, успадкувавши від СРСР понад 30% ядерного потенціалу, зокрема, Київ, починаючи вже з 1991 року, намагався використовувати свій ядерний потенціал як предмет торгу щодо гарантій безпеки з боку великих держав у майбутньому. Відмова від ядерного озброєння мала стати актом доброї волі України щодо світового співтовариства, прискорити розвиток відносин з провідними державами світу, поглиблення євроатлантичної та європейської інтеграції, участі у діяльності міжнародних організації. Правовий статус України як без’ядерної держави було задекларовано у виступах Президента України та різноманітних документах державного рівня, і юридично закріплено у Заяві Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України» від 24 жовтня 1991 року № 1697-ХІІ. Водночас Україна отримала міжнародно-правові гарантії власної безпеки, закріплені, головним чином, у Будапештському меморандумі. Однак, вказані гарантії виявилися лише «паперовими» та не зашкодили росії анексувати Крим та розпочати повномасштабне збройне вторгнення в Україну.
На думку авторів, на неефективність зазначених гарантій вплинула відсутність дієвого механізму їх реалізації у Будапештському меморандумі. Крім того, про неефективність Будапештського меморандуму вказують наступні фактори: Будапештський меморандум не був ратифікований парламентом жодної з країн-гарантів; пасивність України в контексті Будапештського меморандуму дала інформаційний привід для спроб викривлення тлумачень його положень; Україна, як сторона Будапештського меморандуму, мала б сама вчиняти певні дії, що спрямовані на виконання Меморандуму.
|
format | Article |
id | doaj-art-cda8f43ee01d4114b3589c906e606ddd |
institution | Kabale University |
issn | 2307-3322 2664-6153 |
language | English |
publishDate | 2025-01-01 |
publisher | State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University». |
record_format | Article |
series | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
spelling | doaj-art-cda8f43ee01d4114b3589c906e606ddd2025-02-03T11:40:33ZengState Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право2307-33222664-61532025-01-0138610.24144/2307-3322.2024.86.3.12Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусуT. G. Kovalchuk0G. I. Balyuk1Y. P. Pakholok2кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри екологічного права Навчально-наукового інституту права, Київський національний університет імені Тараса Шевченкадоктор юридичних наук, професор, професор кафедри екологічного права Навчально-наукового інституту права, Київський національний університет імені Тараса ШевченкаPhD, старший лаборант кафедри екологічного права Навчально-наукового інституту права, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Стаття присвячена аналізу історично-правових передумов набуття Україною без’ядерного статусу. У статті досліджені етапи відмови України від використання ядерної зброї у політичних і військових цілях. Зокрема, авторами зазначено, що після набуття незалежності наша держава стала третьою в світі за потужністю свого ядерного потенціалу після США та росії. Україна як новостворена держава в силу історичних обставин отримала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Разом із цим, авторами зазначається, що Україна не поспішала наслідувати приклад своїх вчорашніх республік-побратимів, успадкувавши від СРСР понад 30% ядерного потенціалу, зокрема, Київ, починаючи вже з 1991 року, намагався використовувати свій ядерний потенціал як предмет торгу щодо гарантій безпеки з боку великих держав у майбутньому. Відмова від ядерного озброєння мала стати актом доброї волі України щодо світового співтовариства, прискорити розвиток відносин з провідними державами світу, поглиблення євроатлантичної та європейської інтеграції, участі у діяльності міжнародних організації. Правовий статус України як без’ядерної держави було задекларовано у виступах Президента України та різноманітних документах державного рівня, і юридично закріплено у Заяві Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України» від 24 жовтня 1991 року № 1697-ХІІ. Водночас Україна отримала міжнародно-правові гарантії власної безпеки, закріплені, головним чином, у Будапештському меморандумі. Однак, вказані гарантії виявилися лише «паперовими» та не зашкодили росії анексувати Крим та розпочати повномасштабне збройне вторгнення в Україну. На думку авторів, на неефективність зазначених гарантій вплинула відсутність дієвого механізму їх реалізації у Будапештському меморандумі. Крім того, про неефективність Будапештського меморандуму вказують наступні фактори: Будапештський меморандум не був ратифікований парламентом жодної з країн-гарантів; пасивність України в контексті Будапештського меморандуму дала інформаційний привід для спроб викривлення тлумачень його положень; Україна, як сторона Будапештського меморандуму, мала б сама вчиняти певні дії, що спрямовані на виконання Меморандуму. http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320647екологічна безпекаядерна зброяядерний боєзарядміжнародний актсистема міжнародних відносинбез’ядерна держава |
spellingShingle | T. G. Kovalchuk G. I. Balyuk Y. P. Pakholok Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право екологічна безпека ядерна зброя ядерний боєзаряд міжнародний акт система міжнародних відносин без’ядерна держава |
title | Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу |
title_full | Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу |
title_fullStr | Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу |
title_full_unstemmed | Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу |
title_short | Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу |
title_sort | історично правові передумови набуття україною без ядерного статусу |
topic | екологічна безпека ядерна зброя ядерний боєзаряд міжнародний акт система міжнародних відносин без’ядерна держава |
url | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320647 |
work_keys_str_mv | AT tgkovalchuk ístoričnopravovíperedumovinabuttâukraínoûbezâdernogostatusu AT gibalyuk ístoričnopravovíperedumovinabuttâukraínoûbezâdernogostatusu AT yppakholok ístoričnopravovíperedumovinabuttâukraínoûbezâdernogostatusu |