Тарас Шевченко у просторі своєї лектури: час до 1837 року
Розглянуто початок історії Тараса Шевченка як читача – період до 1837 року, яким датовано перший відомий нам твір молодого генія – баладу «Причинна». В цьому часі виокремлено три етапи («віки»): дитинний (до 1828 року), підпарубочий (1828–1831 роки) і парубочий (1831–1837 роки). До аналізу залучено...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
2023-12-01
|
| Series: | Pitannâ Lìteraturoznavstva |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/296155 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Розглянуто початок історії Тараса Шевченка як читача – період до 1837 року, яким датовано перший відомий нам твір молодого генія – баладу «Причинна». В цьому часі виокремлено три етапи («віки»): дитинний (до 1828 року), підпарубочий (1828–1831 роки) і парубочий (1831–1837 роки). До аналізу залучено прямі самосвідчення (мемуари близьких та знайомих осіб, Шевченкові автобіографічні повісті й листи), наукові та науково-популярні студії із шевченкознавства, зразки історико-біографічної шевченкіани тощо. Як провідний застосовано метод «зворотної оптики», розрахований на пізнання об’єкта уваги «ззовні» та «зсередини». Відстежено, крім соціальних, суто приватні (домашні) передумови тривкого зацікавлення Тараса книжкою. Зауважено, що в тієї був тоді не лише паперовий еквівалент: жива історія пізнавалася з розповідей, народнопісенний матеріал так само залягав у свідомість і навчав. Окремо з’ясовано особливості психологічного спілкування хлопця з книжками в початковій школі Кирилівки, а також під час перебування у Вільно та в перші роки по приїзді до Петербурга. Окреслено діапазон прочитаного Шевченком о цій порі, вказано, з якою лектурою майбутній поет зустрічався епізодично, випадково, а з якою він був у зв’язках тривалих, можна сказати, пожиттєвих, зовнішніх та внутрішніх. Це передовсім книжки церковно-релігійного змісту, відтак художні твори окремих українських та зарубіжних авторів, праці з історії тощо. Мовиться також про людей, котрі підтримували незвичайний інтерес Шевченка до читання, і про те, як ці зусилля корелювали з полікультурним та духовним контекстами, в яких обертався тоді Тарас. Указано на окремі спроби ідеологізації теми (як-от запримічені Г. Грабовичем штучні намагання радянських митців «інфантилізувати» образ Шевченка пори його дитинства та юності). Зроблено висновок, що навіть у такому стані, в лещатах немилосердних обставин (раннього сирітства, соціальної неволі) Тарас не просто прагнув, але й сам працював на розширення свого світогляду, внаслідок чого читання, пізнання посприяли навіть на той час його порівняно широкій ерудиції, були формою творчої соціокультурної активності, способом самозахисту і самореалізації. Вочевидь так формувалася й унікальна читацька свідомість генія, вироблявся яскравий, непересічний тип українського творчого інтелектуала.
|
|---|---|
| ISSN: | 2306-2908 |