Стан гонадотропної та пролактинсинтезувальної функції гіпофіза в дівчат-підлітків з олігоменореєю залежно від тривалості захворювання
Мета дослідження: з’ясувати особливості вмісту гонадотропних гормонів (лютеїнізувального (ЛГ) і фолікулостимулювального (ФСГ)) і пролактину (ПРЛ) за різної тривалості олігоменореї (ОМ) у дівчат-підлітків. Матеріали та методи. Проводилось загальноклінічне обстеження, лабораторне дослідження гонадотро...
Saved in:
| Main Authors: | , , , , , |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Publishing House TRILIST
2024-11-01
|
| Series: | Репродуктивная эндокринология |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://reproduct-endo.com/article/view/318813 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Мета дослідження: з’ясувати особливості вмісту гонадотропних гормонів (лютеїнізувального (ЛГ) і фолікулостимулювального (ФСГ)) і пролактину (ПРЛ) за різної тривалості олігоменореї (ОМ) у дівчат-підлітків.
Матеріали та методи. Проводилось загальноклінічне обстеження, лабораторне дослідження гонадотропних гормонів, ПРЛ, вуглеводного обміну в 194 дівчат-підлітків віком 12–18 років з ОМ. До групи контролю увійшли 30 дівчат-підлітків без ОМ.
Результати. Середній рівень гонадотропних гормонів у дівчат-підлітків з ОМ мав вірогідні розбіжності з групою контролю і за порівняння груп між собою. Середні значення ЛГ вірогідно перевищували аналогічні в групі контролю. Тривалість існування ОМ негативно впливала на рівень ЛГ. За пролонгації захворювання вміст ЛГ збільшувався майже втричі. Концентрація ПРЛ вірогідно збільшувалася в дівчат за тривалості ОМ понад 2 роки. Майже у 23% хворих виявлені відхилення вмісту ПРЛ, як у бік збільшення, так і зниження. ФСГ, навпаки, здебільшого коливався в межах фізіологічних значень. Підвищення коефіцієнта ЛГ/ФСГ реєструвалося в кожної четвертої дівчинки з ОМ на початку формування захворювання. Надалі відсоток підлітків із високими значеннями цього співвідношення зростав у 1,5–1,6 раза.
Для ОМ характерна дисгонадотропінемія. Вона виявлялася більш ніж у половини хворих (53,5%). Нормогонадотропінемія реєструвалася трохи менше ніж у третини пацієнток
(26,3%). У кожної п’ятої-шостої дівчини спостерігалася гіпергонадотропінемія (підвищення рівня обох гонадотропних гормонів). Гіпогонадотропінемія (зниження рівня обох гонадотропних гормонів) спостерігалася в поодиноких випадках. Найчастішими варіантами дисгонадотропінемії були поєднання високих рівнів ЛГ і нормативних ФСГ або нормативних ЛГ і знижених рівнів ФСГ. Тобто формувалася відносна недостатність ФСГ.
Висновки. Найважливішою причиною ОМ є порушення гормональних взаємовідносин. Підвищення рівнів ЛГ, ПРЛ у міру подовження тривалості ОМ збільшує ризик розвитку синдрому полікістозних яєчників. Незважаючи на коливання ФСГ переважно в межах референсних значень, формується відносна недостатність ФСГ. Навіть знижена концентрація ПРЛ сприяє виникненню метаболічних порушень. |
|---|---|
| ISSN: | 2309-4117 2411-1295 |