Соціокомунікативна практика Юрія Федьковича як діалог культур
Історія Юрія Федьковича репрезентована не стільки в глобальному сенсі, скільки в буттєвому – з урахуванням, що кожен індивід, з яким ми спілкуємося, є новою особливою культурою. Спочатку розглянуто специфічну систему зв’язків письменника з найближчим оточенням, зокрема батьком, А. Гординським де Фе...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Russian |
| Published: |
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
2024-12-01
|
| Series: | Pitannâ Lìteraturoznavstva |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/321118 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Історія Юрія Федьковича репрезентована не стільки в глобальному сенсі, скільки в буттєвому – з урахуванням, що кожен індивід, з яким ми спілкуємося, є новою особливою культурою. Спочатку розглянуто специфічну систему зв’язків письменника з найближчим оточенням, зокрема батьком, А. Гординським де Федьковичем. Указано на чинність в обговорюваній ситуації суто етнічних особливостей комунікації буковинських гуцулів, а також на «текстуальну», діалогічну відкритість письменницької і громадської діяльності Ю. Федьковича для Інших. Затим виокремлено різні форми взаємин митця з Іншими. Це взаємини передовсім єднання, діалогічного спілкування, підпорядковані високим демократично-культурницьким цілям і пов’язані з літературою та творчою практикою. Маємо на увазі контакти із сестрою Марією, деякими представниками творчої інтелігенції (Р. Роткелем. Е.-Р. Нойбауером, А. Кобилянським та К. Горбалем, Е. Марошані, Д. Танячкевичем, М. Драгомановим, С. Смаль-Стоцьким). У стосунках із селянами й товаришами по жовнірській службі Ю. Федькович так само продемонстрував не авторитарний, імперативний, а суб’єкт-суб’єктний стиль спілкування й отримав у відповідь високі гуманістичні цінності. Та іноді ці діалоги через утилітарну людську природу декого з Інших були неспроможні перерости в повноцінний діалог культур. Висвітлено обставини ускладненої комунікації Ю. Федьковича з питомою інтелігенцією та й самим собою в другій половині життя (від середини 1860-х років), що було реакцією на нижчі способи взаємин між комунікантами, – псевдодіалогічні, навіть утилітарні, але не повноцінні. Тоді поетові компенсували дефіцит людської уваги бесідування з книжками, що було формою справжнього діалогу культур. Зроблено висновок, що обмежена комунікація Ю. Федьковича із сучасниками значною мірою спонукала його комунікувати з ними та й усіма Іншими у творчості. Письменник володів високим рівнем культурологічного мислення, результативно приймав і транслював цінності рідної та чужих культур. Отже, може вважатися чи не найяскравішим носієм культурного коду своєї етноспільноти в якнайширший культурний контекст.
|
|---|---|
| ISSN: | 2306-2908 |