Окремі юридичні факти як підстави виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин
Стаття присвячена дослідженню окремих юридичних фактів як підстави виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин. Авторка акцентує увагу на тому, що особливостями юридичних фактів, які породжують нотаріальні процесуальні правовідносини, є певна послідовність їх виникнення. Ця послідовність об...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University».
2025-01-01
|
| Series: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320294 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | Стаття присвячена дослідженню окремих юридичних фактів як підстави виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин. Авторка акцентує увагу на тому, що особливостями юридичних фактів, які породжують нотаріальні процесуальні правовідносини, є певна послідовність їх виникнення. Ця послідовність обумовлена нормами нотаріального процесуального права та визначеними в законодавстві й наукових джерелах стадіями нотаріального процесу.
Обґрунтовується, що якщо ми розкладаємо правовідносини на момент їх виникнення, розвитку та припинення, то варто у ст. 49 Закону «Про нотаріат» так само поділяти підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії на момент їх виникнення та під час вчинення нотаріальної дії, оскільки незаконна вимога заявника потенційно може бути трансформована у законну, зокрема, незаконні вимоги у шлюбному договорі можуть бути або виключені або трансформовані в законні, а саме: поряд з шлюбним договором може бути посвідчений договір дарування тощо. Про це нотаріус та заявники можуть домовитися під час посвідчення договору, але сторони договору повинні наділятися правом на осмислення відповідної трансформації, що може кваліфікуватися як призупинення нотаріального провадження за домовленістю заявників і нотаріуса на певний строк, щоб строк призупинення узгоджувався з строком відкладення, застосовуваним у ст. 42 Закону. Тому авторка вважає, що ст. 42 Закону має бути трансформована у самостійну главу Закону, де будуть у окремих нормах зафіксовані строки вчинення нотаріальної дії, а також ускладнення в нотаріальному провадженні пов’язані з відкладенням чи зупиненням нотаріального провадження, їх підстави та наслідки. Обґрунтовано, що оскільки Закон України «Про нотаріат» є основним нормативним актом, що регламентує діяльність не тільки нотаріусів, а й інших осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, то у ньому мають бути передбачені всі випадки (вичерпний перелік підстав) відкладення та зупинення нотаріальних проваджень певними уповноваженими особами.
|
|---|---|
| ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |