Еволюція та питання вдосконалення законодавства України з фізичної терапії та соціальної реабілітації
У статті досліджено хронологію становлення спеціального законодавства України, що регулює суспільні відносини з фізичної терапії, реабілітації у сфері охорони здоров’я та соціальної реабілітації. На підставі проведеного історико-правового аналізу запропоновано поділ процесу розвитку цієї галузі зак...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | English |
| Published: |
Uzhhorod National University
2025-03-01
|
| Series: | Аналітично-порівняльне правознавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/323782 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Summary: | У статті досліджено хронологію становлення спеціального законодавства України, що регулює суспільні відносини з фізичної терапії, реабілітації у сфері охорони здоров’я та соціальної реабілітації. На підставі проведеного історико-правового аналізу запропоновано поділ процесу розвитку цієї галузі законодавства на чотири основні етапи. На першому етапі (1991-2002) було прийнято Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР», в тексті якого згадуються такі види реабілітації, як медична, соціальна, трудова та професійна, проте не надано визначення цих понять.
Другий етап (2003-2014) характеризується подальшим розвитком законодавства про різні види реабілітації осіб з інвалідністю та інших категорій населення, які опинилися у складних життєвих обставинах. В цей період були прийняті Закони України «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», ратифікована Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю. На третьому етапі (2015-2019) у відповідних постановах Кабінету Міністрів України та наказах Міністерства охорони здоров’я України були врегульовані питання освіти та кваліфікаційних характеристик для посад фахівців з реабілітації.
Четвертий етап (з 2020) розпочинається з прийняття 3 грудня 2020 р. Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я». У зв’язку з цим необхідні зміни були внесені до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Показано, що з урахуванням виникнення різних соціально-економічних факторів, законодавство у сфері реабілітації постійно оновлюється. Акцентовано увагу, що на цьому етапі було врегульовано питання надання реабілітаційної допомоги дорослим та дітям амбулаторно та в умовах стаціонару за програмою державних медичних гарантій. Сплату за надання цих реабілітаційних послуг здійснює Національна служба здоров’я України. Підкреслено, що такий крок є істотним інструментом підвищення фінансової доступності реабілітаційної допомоги населенню. Висвітлені недоліки та прогалини у нормативно-правових актах, які визначають права, обв’язки та відповідальність фахівців з реабілітації, висловленні пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.
|
|---|---|
| ISSN: | 2788-6018 |